Читати книгу - "Велика книга маленького українця. Захопливі розповіді з історії, природознавства та народознавства України"

Паростки в айгуль з’являються лише за сім років, а ще за сім – перша квітка. І щороку додається по одному оранжевому бутону. Так можна полічити, скільки квітці років. Кажуть, траплялися рослини, на яких красувалося до 34 квіток.

Троянда – символ Англії. У християнській символіці червона троянда була символом мучеництва, а біла – символом невинності. В Анлії існує орден лицарів Троянди та Хреста, а війна Йорків і Ланкастерів 1455–1485 рр. була названа війною Червоної та Білої троянд.

Символом Ірландії є трилисник. Його пов’язують із ірландським місіонером святим Патріком, котрий, як свідчить легенда, за допомогою трилисника пояснював ірландцям догмат про Трійцю, єдність «Батька, Сина та Святого Духу»: «Так само як три листки можуть рости від одного стебла, так і Бог може бути єдиний в трьох особах».

…під час святкування Дня святого Патріка трилисник прикріплюють до одягу? Але так повелося далеко не відразу. Вперше про цей звичай згадується 1689 р. Доти ірландці носили на грудях хрести святого Патріка. Аж до XVIII ст. звичай носіння трилисника вважали вульгарним. Але поступово трилисник став символом волелюбності й бунтівного духу.

Національним символом шотландців є чортополох (чи просто будяк). Існує легенда, яка пояснює його роль у шотландської історії. Якось вороги намагалися вночі оточити табір сплячих піктів (так називалися корінні жителі Шотландії) й захопити їх зненацька. Однак воїнам довелося пробиратися крізь зарості будяків, хтось із них боляче вколовся та скрикнув. Це врятувало піктів, вони вчасно прокинулись і здобули перемогу.

Історики вважає, що кленовий листок використовувався як символ Канади ще 1700 р.; однак офіційно клен було проголошено національною емблемою Канади 25 квітня 1996 р.

Згідно з однією з легенд, кленовий листок став символом Канади за таких обставин. 1860 р. принц Уельський Альберт Едуард (згодом король Великої Британії та Ірландії Едуард VII) уперше відвідав Канаду. У Торонто планувалася зустріч високого гостя, городяни готувалися зустріти принца зі своїми національними символами: англійські емігранти принесли троянди, шотландські – гілки чортополоху. Однак для дітей емігрантів, які народилися в Канаді, символів не знайшлося, оскільки єдиним символом країни був бобер. Натомість наприкінці 30-х років ХІХ ст. баптистське товариство св. Іоанна у Квебеку ухвалило як свій символ кленовий листок – саме його запропонували нести канадцям на зустрічі з принцем.

У Бразилії є дерево під назвою «молочна соска». Досить зачепити кінчиком ножа його стовбур – і з кори потече рослинне «молоко». За один раз дерево дає до 4 л молока, яке перед вживанням треба тільки розбавити водою та закип’ятити.

У Новій Зеландії зростає капустяне дерево, а в Полінезії – шпинатне. Їсти потрібно листя.

У Середній Азії росте гарбуз-люффа, з якого роблять знайомі всім мочалки. Довжина плодів цієї рослини, а відповідно й мочалок, може сягати 180 см.

У багатьох частинах світу спеціально вирощують рослину під назвою «посудна горлянка». Форма плодів цієї рослини настільки різноманітна, що з них можна складати сервізи.

На острові Нова Гвінея зростає трава путянг, листя якої тверде й гостре, як сталь. Місцеві папуаси, котрі мають густу рослинність на обличчі й жорстке волосся, голяться листям цієї трави.

Через великі запаси води деревина баобаба зазвичай загниває, і стовбур стає порожнистим. Інколи там живуть люди. На півночі Австралії дуплистий стовбур древнього баобаба якийсь час використовували для міської в’язниці. Відомий випадок, коли баобаб служив автобусною зупинкою, він уміщав до 30 людей.

В Індії росте дерево кеппел, його плоди такі запашні, що людина, яка їх скуштує, сама починає пахнути фіалками. Цим активно користуються місцеві дон-жуани.

Тюльпанове дерево відоме своїми квітками, які зовні справді нагадують звичні для нас степові тюльпани. Тільки вони мають зеленувате забарвлення, з великою помаранчевою плямою біля основи.

На Аравійському півострові та в Південно-Західній Азії є рослина, яку називають «квіткою сміху». Її насіння розміром з горошину здатне викликати в людини безпричинний сміх на… півгодини, після чого людина спокійно та безтурботно засинає. Лікарі-стоматологи дають «зерна сміху» хворим з алергією на новокаїн.

Конвалієве дерево отримало свою назву через схожість запаху його квіток із запахом конвалії. Зовні ж квітки конвалієвого дерева зовсім не схожі на перлинки-краплі лісової красуні. Вони дрібні, непоказні, зеленуваті й зібрані в ґроноподібні суцвіття. Однак узимку конвалієве дерево вкрите яскраво-червоними плодами, що нагадують плоди горобини.

Цукеркове дерево цілком заслужило свою назву. На його гілках справді зростають своєрідні «цукерочки». Правда, це не плоди, а гілочки-плодоніжки – коричневого кольору, химерно зігнуті, трохи тонші за олівець. Вони містять до 40 % фруктози, дуже солодкі й за смаком нагадують родзинки. Самі ж плоди цукеркового дерева дрібні й жорсткі. Цукеркове дерево часто, особливо в Китаї та Японії, вирощують як декоративну рослину, а також для отримання солодощів. Деревина цукеркового дерева має гарний колір і малюнок і використовується у виробництві меблів та музичних інструментів.

Суничне дерево – ще одне «смачне» дерево. Його плоди зовні дійсно нагадують плоди суниці – яскраво-червоні з дрібно-горбкуватою поверхнею. Плоди суничного дерева їстівні, вони соковиті й солодкі. З них готують варення, вино та лікери.